Як подбати про захист персональних даних?

Що відноситься до персональних даних?

Оскільки чинники, за якими можна ідентифікувати особу, постійно модифікуються, а також змінюється їх кількість, то конкретного переліку на законодавчому рівні не встановлено. Проте усталені певні елементи, які за будь-яких обставин зараховують до персональних даних. Персональні дані перелік:

• ім’я, прізвище, по батькові особи;
• біометричні дані;
• серія і номер паспорта;
• ідентифікаційний код;
• дату народження, адреса проживання, місце народження;
• телефон, адреса електронної скриньки;
• відомості про стан здоров’я;
• інформація про кредитну історію;
• соціальне становище, сімейне та матеріальне положення;
• фото та відео матеріали, де зображено дану особу або на які особа має авторські права.

Зазначимо, що це ще далеко не повний список, адже він постійно оновлюється. Однак, якщо брати кожен вище перелічений елемент окремо, то така інформація не підпадає під поняття «персональні дані», тобто, одне тільки прізвище та тільки ім’я особи не вважається персональними даними та конфіденційною інформацією. Щоб набути такого статусу, відомості повинні бути структуровані, упорядковані та поміщені у відповідну базу даних в електронному форматі або формі картотеки відповідно до категорії.

Закон про захист персональних даних

Закон України про персональні дані, прийнятий від 1 червня 2010 року, накладає заборону на збирання, зберігання та розповсюдження персональної інформації про фізичних осіб без їх згоди. Крім того, стаття 32 Конституції України запевняє право громадян на невтручання в приватне життя. Згідно з ними, кожна установа чи будь-яка фізична особа, яка тою чи іншою мірою має стосунок до створення баз даних та опрацювання приватної інформації інших осіб, повинна отримати безпосередню згоду на це.

Тому, перш ніж надати відомості про себе в інтернеті чи стаціонарних установах (наприклад, при оформленні кредиту онлайн), особа повинна ознайомитись з текстом згоди на обробку персональних даних, а потім підписати документ. Без цієї згоди будь-яка співпраця та користування послугами або здійснення покупок, де необхідне підписання договорів купівлі-продажі, буде неможливе.

Закон України про персональні дані дає право використовувати та обробляти персональні дані про особи тільки для внутрішніх потреб установи. В жодному разі не дозволяється передача інформації третім особам чи розміщення на платформах з загальним доступом. В протилежному випадку це буде вважатись прямим порушенням прав людини.

Де можуть зберігатись персональні дані громадян?

Конфіденційна інформація про особу завжди зберігається в спеціальних базах даних. Кожна установа, підприємство, будь-які державні структури, а також різні інтернет-носії (сайт, дистанційні кредитні компанії, соціальні мережі та ін.) мають свої бази даних, які діляться також на різні категорії відповідно до сфери діяльності і служать для пришвидшення процесу ідентифікації особи та виконання необхідних функцій.

Наприклад, персональні дані в медичній категорії можуть використовуватись тільки медичними установами, але при отриманні згоди на обробку персональних даних від пацієнта. Певну конфіденційну інформацію із цієї бази може також вимагати працедавець, якщо відповідно до закону затребувані персональні дані про працівника можуть бути відкриті. Те саме стосується й навчальних закладів чи державних органів соціального обслуговування. Проте також варто знати, що кожна людина має свободу вибору: надавати такі відомості чи ні.

Що стосується фінансової сфери, то відповідні бази даних мають банки, кредитні компанії, ломбарди та кредитні спілки. Кожна з цих установ збирає та зберігає інформацію про фізичну особу чи також юридичну тільки про своїх клієнтів. Однак база даних Бюро кредитних історій містить досить широкий обсяг відомостей, адже сюди надходить інформація з усiх вище перелічених установ.

Регламент обробки персональних даних установлюється внутрішніми правилами, але в обов’язковому порядку мусить узгоджуватись із законодавством України. Наприклад, клініка немає права надавати третім особам без згоди клієнта інформацію про стан здоров’я особи. Те саме стосується інформації з бюро кредитних історій: доступ до даних можуть мати тільки кредитнi установи, судові чи інші державні органи. 

Захист персональних даних в інтернеті: як забезпечити?

В добу активного використання світової павутини безпека персональних даних повинна бути на важливому місці в кожного користувача. Дотримання дієвих правил безпеки допоможе не тільки захиститись від кредитного шахрайства та фішингових атак, але й не допустити потрапляння приватної інформації до широкого загалу (це особливо стосується приватної переписки, фото та відео матеріалів, а також, можливо, авторських прав на художні твори і т.п.) Ось кілька основних правил:

1. Перед тим, як підтвердити свою згоду на обробку персональних даних, не полінуйтесь почитати політику конфіденційності даного сервісу.

2. Завжди придумуйте складні паролі, а також не використовуйте один і той самий пароль для електронної скриньки, інтернет-банкінгу та профілю в соцмережі.

3. Завжди використовуйте подвійну верифікацію доступу на будь-які сайти. А якщо вибраний вами сервіс не проводить жодної верифікації, ним краще не користуватись (іноді, наприклад, можна зустріти пропозицію оформити кредит без верифікації карти, варто сказати, що такі умови можуть пропонувати тільки чорні кредитори, жодна порядна установа не погодиться надати кредит без повної перевірки клієнта та всіх даних).

4. Не відкривайте підозрілі повідомлення, а тим більше – не переходьте по посиланнях, отриманих з невідомих джерел.

Ми провели дослідження і виділили кілька компаній, у яких безпека персональних даних позичальника є одним з головних пріоритетів:

Як шахраї отримують чужі персональні дані?

Сьогодні викрадення персональних даних стає все частішим явищем, яке, можливо, більше відоме під назвою фішинг. Фішери (шахраї, які полюють за конфіденційною інформацією користувачів інтернету) постійно застосовують нові та удосконалені схеми шахрайства. Тому, кількість жертв фішингових атак також постійно збільшується. Зокрема, найчастіше використовується розсилка листів на електронну пошту або смс-повідомлень з вірусними файлами чи посиланнями на шахрайські сайти. Як тільки жертва відкриває повідомлення, на його пристрої непомітно встановлюється вірусна програма, яка зчитує всю конфіденційну інформацію, в тому числі паролі та логіни від різних акаунтів, починаючи від соціальних мереж і закінчуючи профілями в інтернет-банкінгах чи інших платіжних системах.

Що стосується фишинг-сайтів, то вони працюють за схемою заманювання користувачів мережі за допомогою дуже привабливих пропозицій. Клієнту пропонують, наприклад, купити якийсь брендовий товар за дуже низькою ціною. Іноді фішери вдаються також до створення сервісів-клонів відомих інтернет-магазинів або відомих сайтів з надання кредитів онлайн. Як тільки клієнт пробує придбати товар або оформити, наприклад, кредит під 0 та вказує дані з паспорта та реквізити карти, підставний сайт може блокувати здійснення операції (якщо мова йде про оформлення послуг кредитування) або списує кошти з рахунку та закриває доступ сайту (якщо мова йде про підставний інтернет-магазин).

Ще однією не менш популярною схемою фішинг-шахраїв являється поширення вірусів та викрадення персональної інформації в соціальних мережах. Люди, які користуються даними сервісами, не особливо дбають про захист паролів, більш того, вони самі часто відкривають доступ до конфіденційної інформації широкому загалу (публікують фотографій документів, висилають їх в приватних повідомленнях або приєднуються до сумнівних груп з підозрілими правилами). Наслідки такої необережності та необдуманого користування соцмережами призводить до того, що рахунки таких осіб стають порожніми або вони стикаються з шахрайством у кредитуванні (їх дані використовують для оформлення кредитів в нелегальних кредитних компаніях).